Ісус і самарянка

Небо гаряче, сонце палає,
Стомлені ноги спочинку благають,
Вітер у пальмових вітах тріпоче,
Курява й піт затуманюють очі.
Довга дорога, зосталось ще трохи,
Скоро село буде вже. Слава Богу!
Кілька оливок, криниця глибока –
Певно холодна вода аж солодка.
– Равві, піти слід поживи купити.
Може, залишишся трохи спочити?
– Добре, ідіть. Я зажду вас в оазі, –
Взатінку камінь плаский є наразі…
Сонце – як з жару, криниця глибока,
Жінка з села поспішає по воду.
Трохи вона нарікає журливо:
– Жаль, без води обійтись неможливо
Спека спаде – як по неї піду?
Раптом зустріну когось на біду,
Кляті сусідки знов обпліткують…
Чи їм гадюки отруту готують?
Ох, припікає! Та що вже тужити!..
Жаль, без води неможливо прожити!
– Дай-но напитись! – проха Подорожній.
Та остовпіла:
– Мій Пане, як можна?!
Я ж бо чужинка… У вашім народі
З нами не будуть розмову заводить!
– Дай-но напитись. О, коли б знала
Ти, з Ким говориш, сама вже благала
Воду живу, і тобі Я би дав.
– Звідки у Тебе, мій Пане, вода?
Добрий колодязь, ще Яків копав,
Сам з нього пив, ще й овець напував.
Ти ж і не маєш чим зачерпнути…
Як же дістанеш? Не можу збагнути…
– Кожен, хто воду цю п'є, прагне знову,
Має потребу в потоці живому.
Той, хто нап'ється води, що Я дам,
Прагнуть не буде, живе доки. Сам
Інших нужденних стане поїти,
Буде живе джерело в ньому бити.
– Дай мені, Пане, цієї води,
Щоб я не прагла, і більше сюди
Вже не ходила щодня воду брати, –
Стала вона Незнайомця благати.
– Йди-но поклич чоловіка свого.
– Пане, мій Пане, не маю його…
– Правду сказала, ти мала п'ятьох,
Той, з ким тепер, то не муж тобі…
– Так то…
Бачу, що, Пане, пророком є Ти.
Прошу уклінно, мене просвіти:
Ось на горі цій з покону віків
Богу вклонялися наші батьки.
Кажуть юдеї, в Єрусалимі
Місце у храмі для поклоніння.
– Жінко, повір Мені, скоро година,
Ні на горі цій, ні в Єрусалимі
Будуть Отцеві вклонятися люди.
Будуть молитись по світу усюди,
Вірить, любить, пильнувати у правді…
Жінка до Нього:
– Ще хочу спитати…
Знаю, що прийде Христос, Цар-Месія,
Що пронесе грішним душам спасіння,
Все розповість і про віру, й життя…
Скільки століть ми чекаєм.
– То Я,
Той, Хто тепер розмовляє з тобою.
Жінка покинула глечик з водою:
– Люди, сусідки! Сюди! – аж сія –
Гляньте, он там Чоловік, Він – Месія!
Серце її знайшло радість і спокій,
Гріх потонув у криниці глибокій,
Б'є з її серця живлючий потік,
Спраги воно не пізнає повік.
Той, хто шукає Господа, й нині
В Слові Святому Його знов зустріне.

Зоряна Живка

Переглядів: 688


Разработка веб сайтов

Ісус і самарянка

А Твій Вітер віє де хоче

А Твої долоні — долоні Садівника

Бог мене любить

Божі очі

Боже! Дякую Тобі за траву

В очікуванні свята

Від храму мого серця

Він воскрес!

Віра (діалог з Богом)

Вдячна молитва

Великоднє

Весна у серці (Триптих)

Вечір зажмурив вічка

Визираю я зорю над містом

Вогник

Гра (молитва)

Для молитви я схилю коліна

Доторк неба (диптих)

Дякую!

Зелені свята (триптих)

Золотаве диво, небес усмішка

Зустріч з Богом (цикл)

Кожен день, як урок довіри

Коли плаче Бог…

Коли сіль ізвітріє...

Колисанка

Крапелька

Легенда

Мама

Медитація про воскресіння

Молитва до Дитятка Божого

Молитва до Слова

Молитва юності

На відстані подиху

На що Небесне царство схоже?

Навчи мене стати зерном...

Небесний Єрусалим

Осінній славень

Пасхальне

Переді мною світ...

Плоди Святого Духа

Поле, волошки, пшениці

Привіт, горобчику! Ти знаєш

Притча про діалог

Притча про сіяча

Про християн

Різдво ("Ніч як ніч. Вифлеєм. Зорі сяють")

Різдвяні віншування

Різдвяне диво

Різдвянки (цикл)

Ранкова молитва

Ранок Великодня

Роздуми у передвеликодню ніч незадовго до світанку

Світ зіщулився і завмер

Серце моє… (Передвеликоднє)

Скажи мені Ім’я Твоє...

Скажу Тобі тишею ту таємницю

Слава Богові за літо!

Слава Богу за дар Воскресіння! (Великоднє)

Сонце зійшло і морок щез

Сповідь будяка-чортополоха

Твої руки

Три хрести

Тримає Бог в долонях цілий світ

Хліб

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Через вогонь

Чорний вірш

Шепоче вітер вдячності молитву

Я