Притча про діалог
1. Монолог розбійника
Я розбійник. Мій дім — дорога,
іншого притулку нема,
хіба що тюрма.
І я не шукаю Бога!
І Ти мене, Боже, не зви
розсипами зерен-зір,
вигнутими спинами гір,
і килимом біля ніг з трави.
Я не почую!
Не ваб мене хліба духом терпким,
очима дружини-лади,
долоньками немовляти,
родинним затишком теплим.
Я не побачу!
Забудь мене, Боже!
Не хочу ні суду, ні милосердя,
не шукаю в Тобі опертя,
мій гріх мені дорожче.
І нарешті цвяхи в долонях…
Що ж, здається, втік від Твого обличчя…
Ти ж змовчиш, як Тебе покличу
від воріт шеолу сьогодні?
Так, життя моє вирок небу!
Де Ти, Боже, тепер?
Я вже майже помер…
2. Відповідь Бога
— Я тут, на хресті, поряд Тебе.
Зоряна Живка
Переглядів: 594
