Сповідь будяка-чортополоха
Не розквітнуть мені трояндою,
І лілеєю бути не можу…
Гарні квіти, приємно глянуть,
А будяк обминає кожен.
Квітнуть мальви під білою хатою,
Очі карі красунь — чорнобривці…
Я рослина колюча, пихата,
Проте хочу, так хочу молиться.
Що почутий я буду — не вірю,
І чорти від мене тікають,
Що казати вже, люди, звірі,
За бур'ян і непотріб мають.
Незабудки, волошки сині —
Ті нагадують людям про небо,
Маки, маки — про кров спасіння,
Липа вулики повнить медом.
І плодами все Бога славить…
«З будяків не збирають фіг»,
Всі звіщають Господню славу,
Я ж нагадую людям про гріх.
Сонце, дощ — ходить Боже літо,
З серця зникли усі слова:
Весь укритий рожевим цвітом,
Наді мною бринить бджола.
Зоряна Живка
Переглядів: 720
