"Від храму мого серця "
* * *
Від храму мого серця
зосталась стіна плачу…
Прийму, як покуту, руїну,
не нарікаючи:
за купол стала тепер височінь,
за свічник – сонця повна кульбабка.
Тільки б молитися…
Боже!
Хоч би й без слів, але вічно…
Зоряна Живка
Переглядів: 538
