"А Марія стояла і плакала"

* * *

А Марія стояла і плакала…
Десь в куточку боліла ніжність.
І, здавалося, цілу вічність
Її сльози нечутно капали…

А довкола земля прокидалася,
Трави заспані в ноги хилилися,
Десь на сході зоря займалася, 
І ранкові акорди лилися.

Що до того Марії стривоженій?
Їй не чути світанкових дзвонів.
Тут Він був, тут Він ними похований,
Тільки вчора лежав, а сьогодні…

… Їй вбачались Христові очі,
І чоло у вінку колючім.
Жах вселяла тривога ночі
І печери навислої круча.

Сльози бігли, на землю капали,
Серце птахою билось болісно.
І стояла Марія і плакала,
Десь відлуння зітхнуло голосно…

Раптом голос: «Маріє…» — бажаний,
Дотик ніжний, як вітру подих,
А вона ще не вірила, вражена,
Рук хотіла торкнутись проколотих.

Я, Марія, Твоя, Спасителю,
Ти приходь у хвилини розпачу.
Клич мене на ім’я, Учителю,
Коли Світло Твоїх очей втрачу я.

Я впізнаю рубці долонь Твоїх,
Я до ніг Твоїх мовчки схилюся…
… Не ховала Марія сліз своїх…
Так і я і плачу й молюся.

Марія Звірид

Переглядів: 907


Разработка веб сайтов

Є жінки — запрошення до сяйва

А Марія стояла і плакала

Батькам

В щасливі дні, коли на серці сонячно

Вдячне

Великодній

Величальне

Велична мить — у ангельських акордах

Вишиванка життя

Вознесіння («Вони прощались на горі Оливній»)

Господи, серце створи в мені чисте

Донечці

Дорогій матусі

Жінка задивилася у дзеркало

З Тобою стрічаю день

Заховай мене у долонях

Коли боляче серце ранять

Коли в дорозі духом занеможу

Коли у серці радості акорди

Колискова

Коханому

Листочок золотий кленовий

Любов прибита до хреста цвяхами

Любому серденьку

Мама Марія

Не бійся бути доброю...

Несуть подарунки Христу на Різдво

Остання вечеря

Подрузі ("Коли ти в собі носиш Сонце")

Подрузі ("Народжена взимку, ти носиш в собі Весну")

Поети Божі

Різдвяне

Різдвяне дитяче

Серце Бога

Сита байдужість

Татові

Той більше любить, кому більше прощено

У сонячний ранок чи в зоряні ночі

Щаслива пташка