«Коли в дорозі духом занеможу»

*  *  *

Коли в дорозі духом занеможу,
І боляче ступати, мов по бритві,
Тоді приходжу я в присутність Божу
І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя
З тривогами, неспокоєм і болем,
Розчарування давні й зовсім свіжі,
Ділюся з Ним і радістю, і горем.

Мені молитва — як бальзам на душу,
Вона зціляє всі душевні рани.
Сльозою Боже серце я зворушу —
Тоді моє боліти перестане.

Молитва — мій єдиний порятунок.
Серед бурхливих хвиль моє спасіння,
Молитва — Богом даний подарунок,
Що у собі несе благословіння.

Немає перешкод, ані ліміту,
І на ім’я давно мене Бог знає,
До Нього доступ є завжди відкритим,
Цілодобово Він мене приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів
І шелест крил метелика на квітці,
Мою молитву чує на світанні,
Як сонні очі закриває зірці.

Безперестанку прагну я молитись,
Щоб пізнавать для себе волю Божу.
А поки що щоднини і щомиті
В Його присутність знову я приходжу.

Марія Звірид

Переглядів: 629


Разработка веб сайтов

Є жінки — запрошення до сяйва

А Марія стояла і плакала

Батькам

В щасливі дні, коли на серці сонячно

Вдячне

Великодній

Величальне

Велична мить — у ангельських акордах

Вишиванка життя

Вознесіння («Вони прощались на горі Оливній»)

Господи, серце створи в мені чисте

Донечці

Дорогій матусі

Жінка задивилася у дзеркало

З Тобою стрічаю день

Заховай мене у долонях

Коли боляче серце ранять

Коли в дорозі духом занеможу

Коли у серці радості акорди

Колискова

Коханому

Листочок золотий кленовий

Любов прибита до хреста цвяхами

Любому серденьку

Мама Марія

Не бійся бути доброю...

Несуть подарунки Христу на Різдво

Остання вечеря

Подрузі ("Коли ти в собі носиш Сонце")

Подрузі ("Народжена взимку, ти носиш в собі Весну")

Поети Божі

Різдвяне

Різдвяне дитяче

Серце Бога

Сита байдужість

Татові

Той більше любить, кому більше прощено

У сонячний ранок чи в зоряні ночі

Щаслива пташка