Поети Божі
Якісь вони особливі люди —
Поети Божі,
Щось носять таке гаряче у грудях,
На сонце схоже
Люблять самотність, бо кажуть, що ловлять
Натхнення з неба.
І більшість закохані з них у Осінь,
Бо це їхня тема.
Трохи чудні і незвичні ці люди —
Поети Божі.
Ніби на решту звичайних схожі
І ніби не схожі…
Бачать в дрібницях велике диво
І руку Божу —
І вже від того вони щасливі,
Поети Божі.
Хочуть про Небо людям сказати,
Слова шукають.
Все, що всередині носять, віддати,
У вірші вміщають.
Чимось вони з олівцем простим
Трішечки схожі.
Пишуть і пишуть, шукаючи рим,
Поети Божі
Стирається грифель, усьому свій час,
Всі ми перехожі.
Вони не вмирають, злітають від нас
Поети Божі
Вони переходять туди, в небеса,
Без жодного мосту.
З роками не в’яне їх справжня краса —
І в дев’яносто.
Їх Бог забирає писати вірші
Й небесні сонети,
Він їм вготував особливі вінці —
Своїм поетам.
Марія Звірид
Переглядів: 571
