Поети Божі

Якісь вони особливі люди — 
Поети Божі,
Щось носять таке гаряче у грудях, 
На сонце схоже

Люблять самотність, бо кажуть, що ловлять
Натхнення з неба.
І більшість закохані з них у Осінь,
Бо це їхня тема.

Трохи чудні і незвичні ці люди —
Поети Божі.
Ніби на решту звичайних схожі
І ніби не схожі…

Бачать в дрібницях велике диво
І руку Божу —
І вже від того вони щасливі,
Поети Божі.

Хочуть про Небо людям сказати,
Слова шукають.
Все, що всередині носять, віддати,
У вірші вміщають.

Чимось вони з олівцем простим
Трішечки схожі.
Пишуть і пишуть, шукаючи рим,
Поети Божі

Стирається грифель, усьому свій час,
Всі ми перехожі.
Вони не вмирають, злітають від нас
Поети Божі

Вони переходять туди, в небеса,
Без жодного мосту.
З роками не в’яне їх справжня краса —
І в дев’яносто.

Їх Бог забирає писати вірші
Й небесні сонети,
Він їм вготував особливі вінці —
Своїм поетам.

Марія Звірид

Переглядів: 441


Разработка веб сайтов

Є жінки — запрошення до сяйва

А Марія стояла і плакала

Батькам

В щасливі дні, коли на серці сонячно

Вдячне

Великодній

Величальне

Велична мить — у ангельських акордах

Вишиванка життя

Вознесіння («Вони прощались на горі Оливній»)

Господи, серце створи в мені чисте

Донечці

Дорогій матусі

Жінка задивилася у дзеркало

З Тобою стрічаю день

Заховай мене у долонях

Коли боляче серце ранять

Коли в дорозі духом занеможу

Коли у серці радості акорди

Колискова

Коханому

Листочок золотий кленовий

Любов прибита до хреста цвяхами

Любому серденьку

Мама Марія

Не бійся бути доброю...

Несуть подарунки Христу на Різдво

Остання вечеря

Подрузі ("Коли ти в собі носиш Сонце")

Подрузі ("Народжена взимку, ти носиш в собі Весну")

Поети Божі

Різдвяне

Різдвяне дитяче

Серце Бога

Сита байдужість

Татові

Той більше любить, кому більше прощено

У сонячний ранок чи в зоряні ночі

Щаслива пташка