Сита байдужість
На вулиці холодний дощ і вітер,
Давно замерзли і зів’яли квіти.
Ми заглядаєм у спітнілі вікна,
І тепло нам, і ми до цього звикли
Ми гріємось у затишку каміна,
Щасливі ми, нас заховали стіни.
Здається, годі і бажати нам,
А за вікном? Нам байдуже, що там
Там грязна голка вводить смерть у вени,
Там їдкий дим витравлює легені…
Там при живих батьках забуті діти…
І там серця, розучені любити.
Там старість за вікном благає хліба.
Там гинуть люди молоді від СНІДу.
У сім’ях зрада і нерозуміння,
А ми пустили глибоко коріння...
Ми праведні і чисті йдем до неба.
А за вікном – рятуйтесь, кому треба!
Дай, Боже нам сердечний приступ болю.
Щоб у проломі стали ми стіною,
Бо Ти осудиш ситу цю байдужість,
Спитаєш з нас про ці розбиті душі.
Марія Звірид
Переглядів: 620
