Татові

Наш сивий Яворе, наш найдорожчий  тату,
Як невблаганно дні кудись летять.
Сів на порозі твій Вісімдесятий,
Журливо озирається назад.
 
Гніздо родинне наше спорожніло,
Порозлітались діти хто куди.
І твоє серце раптом защеміло,
Але сьогодні ми зійшлись сюди.
 
Щоб, як в дитинстві міцно обійняти,
 Торкнути цю пречисту сивину.
Щоб стільки ще важливого сказати,
Відкрити тобі серця таїну.
 
Ти приклад для  дітей і для онуків,
Живої віри справжній патріарх.
Твої, підняті у молитві руки,
Вимолювали доленьку для нас.
 
Ти не згинався в натисках від бурі,
Ти не здавався вітру і дощам.
В часи погожі і у дні похмурі,
Давав  наснагу і надію нам.
 
Пробач нам, тату, що буваєм рідко
Ми в рідній хаті, на своїй землі.
Що вже  повиростали твої  дітки,
Тепер онуків бавимо самі.
 
В твій ювілей ми дякуємо Богу,
За  золотих твоїх Вісімдесят!
За всю тобою пройдену дорогу,
Вогні молитви, що на ній горять.
 
Хай Бог благословить тебе, наш батьку,
Хай твої кроки збереже від зла.
На чужині ми  будем відчувати,
Тепло і захист  рідного крила!

Марія Звірід

Переглядів: 156


Разработка веб сайтов