Вдячне
За те, що причащав мене Собою,
За те, що називав мене дочкою,
Що сил давав мені в нерівній битві,
Як припадала я
до Тебе у молитві,
Я дякую Тобі!
За те, що загортав мене у крила,
Як під дощем я плакала безсила,
За присмак полину і свіжість м'яти,
За те, що в бурях вчив мене співати,
Я дякую Тобі!
За всі Твої чудові обітни́ці,
За затишок в Твоїй святій Правиці,
Що обминали стороною біди,
Від розпачу не залишивши й сліду,
Я дякую Тобі!
Що цілий рік мене тримала милість,
Якої я нічим не заслужила.
І Ти, мій Батьку, покривав провини,
Мене прощав щоразу, як дитину,
Я дякую Тобі!
Можливо, я й просила кращу долю,
Але Ти знав й беріг мене від болю.
Коли ще крок – й летіла б я у прірву,
Підхоплював й прощав мою зневіру,
Я дякую Тобі!
Я ще жива, коли навколо війни,
А ти даруєш сонце моїм вікнам.
Вмирають люди з голоду у бідах,
Ти ж досхочу мене годуєш хлібом,
Я дякую Тобі!
Я вибрана Тобою, я багата!
Любов'ю коронована й крилата!
Що в році невідомому чекає?
Я вже щаслива, Ти це, Боже, знаєш!
Марія Звірід
Переглядів: 1100
