Вишиванка життя
Відбриніла струна у дитинстві твоїм волошковім,
І вже юність сьогодні дарує Любові квітки.
Усміхнулася ясно ніжна зірка, ясна, світанкова,
У віночок сплелися весняні та чисті роки.
Наче білі хмаринки,
Відлетіло за обрій дитинство.
За весною йде літо,
А за ним золотий листопад,
Хай у серце не б’ють
Непривітні й колючі крижинки,
Лише теплі дощі, лише добрих бажань зорепад.
Буде витися стежка у квітучих п’янких полонинах
Чи між диких ожин серед скель і обривів гірських.
Хай же серденько пташкою в небо до Господа лине,
Там Він міццю торкнеться крил надії опалих моїх.
Як важливо в житті кожен день, як малий чорнобривець,
Вишиваючи долю, вплітати в мереживо днів,
Щоб у Вічності Божій побачити сонячне диво —
Вишиванку життя, що Ісусу колись присвятив.
Марія Звірид
Переглядів: 889
