Блудний син
«Частину спадку дай мою, —
До батька мовив якось син. —
Сам долю оберу свою!»
Взяв гроші та й пішов один.
На чужині розгульно жив,
Батьківські гроші витрачав.
Нарешті спадок розточив
І жебраком бездомним став.
З свинячих ночов юшку їв,
Та якось, сидячи в багні,
Жахнувся: «Що я наробив?
Додому треба йти мені!
І проти неба я згрішив,
І перед батьком винен я,
Якби ж то він мені простив
І, як раба, в свій дім прийняв».
І ось пустелею три дні,
Брудний, голодний, ледь бреде.
Аж раптом бачить: вдалині
Назустріч хтось йому іде.
Це хто? Біжить якийсь старий...
Знайоме щось... Невже це він?
«Мій батько! Тату, тату мій!» —
Заплпкав гірко блудний син.
Обійми широко старий
Розкрив свої, поцілував:
«Ти гинув, а тепер ожив,
Я так давно тебе чекав!»
Нам каже Біблія свята,
Що в небі є наш рідний дім.
Любов і мир царюють там,
Чекає Батько в домі тім.
І навіть якщо грішний ти,
Як той жебрак, той блудний син,
Пробачить Він! До Нього йди!
Тобі назустріч вийшов Він.
Олена Мікула
Переглядів: 3861
