«Намалювала дівчинка коня»
* * *
Намалювала дівчинка коня
Блакитного, на аркуші з альбому:
Хвилястий хвіст, голівка, як горня,
Смородинові цяточки по ньому.
Тоненькі ніжки, наче в павучка,
Із вітром заграє кудлата грива,
Вчепила золотого п'ятачка
На кінський ніс малеча жартівлива.
Примружилася, ще взялась до фарб —
Блакитному коню потрібна хатка,
І обережно той вологий скарб
В кімнату понесла до свого татка.
Малесеньке сердечко: ...тук, ...тук, ...тук,
«Ой, таточку, я тут намалювала!...»
Скривився татко: «Що ж це за віслюк?
Яке по ньому лихо гарцювало?!»
Грайливий вогник потьмянів і згас.
Пішло дитя, згорнулося в калачик,
І хоч трималось (сором нити!) враз
Блакитний іноходець став як квачик.
А час спішив. Її дитинства мис
Ріка життя давно вже обігнула...
Дівча зросло і коник з нею зріс,
Хоча про нього й думати забула.
Не раз лягали трави у покіс,
(а косить доля хвацько, із розмахом…)
Аж чує, торохтить Великий Віз:
То Кінь Блакитний йшов Чумацьким Шляхом!!
...І слів забракло, і не стало слів,
Лишились ті, що падали рядками:
Уклінно прошу кожного з батьків
Коней
не називайте
віслюками!
Домініка Дем
Переглядів: 636
