Сорока-ворона
— Кар-кар! Морока! — кричить ворона. —
Ось знов сорока прокралась в крону.
І знов у дзьобі блищить копійка.
Це в неї хобі — вона злодійка.
Сорока злилась: «Чого, пліткарко,
Тут розходилась — поменше каркай!»
…По лісу всьому рознісся галас.
Й сичу старому в той день не спалось.
Він сів на дубі та й дав пораду:
— Тут криком, любі, вже не зарадиш.
Коли ви справи лихі чинили,
Недобру славу цим заслужили.
* * *
Про ймення чесне дбай від юнацтва —
Воно дорожче за всі багатства.
Його зганьбити так легко, друже,
А відновити — непросто дуже.
То хай же стануть для нас уроком
Ота ворона і та сорока.
Ольга Міцевська
Переглядів: 1158
