Все, що дихає, все Бога прославляє!
Все, що дихає, все Бога прославляє!
Тільки ось чого я не збагну:
Як слони, як грім, що десь лунає,
Богові складатимуть хвалу?
Вранці я у сонечка спитала:
«Чим ти славиш нашого Творця?»
Сонечко мене полоскотало
Спалахом яскравим промінця.
Я з моїм питанням до синички,
А вона по гілках стриб та стриб
Все літає коло годівнички
Та чатує на зернятка й хліб.
Я біжу до річеньки хутенько,
А вона під льодом міцно спить,
Лише очерет сухий тихенько
Наче колискову шепотить.
На долонь мою сніжинка впала,
Та не встигла запитати я,
Як вона водою раптом стала
І нічого не розповіла.
Здогадалася я, хто все знає,
Хто пройшов усі землі кутки!
«Вітре, як ти Бога прославляєш?»
Він лише торкнувся до щоки.
Увесь день я бігала, шукала,
Та ніхто не зміг відповісти.
Як Як же так? Я в Біблії читала...
Помолюсь. Поможеш, Боже, Ти.
Тато мій побачив мої сльози,
Зрозумів усе та проказав:
«І слони, і зорі, дощ і грози,
Вітер в полі, аромати трав —
Бога всі нестримно прославляють,
Збуджуючи радістю серця.
Славу Богу Вічному складають,
Волю всі виконують Творця!»
Як це я сама не зрозуміла?!
Тату, дякую тобі за відкриття!
Буду я від серця і щосили
Бога славити усім своїм життям.
Світлана Єрмолова,
переклад з російської
Переглядів: 5018
