Щоб жили з любов’ю
Вперше я почув одну історію.
Розказав мені її дідусь…
Як щодня, бува, нерідко стомлений
По землі колись ходив Ісус.
Він ходив, проймавсь людськими болями,
Говорив про вічне і святе,
Щоб жили, як діти, в мирі з Богом ми
І Йому молилися за те.
А вони, невдячні, нерозкаяні,
За гріхи щоденні у житті,
Мабуть, таки мали душу Каїна —
Розп’яли Ісуса на хресті.
Тільки Він живий у Царстві Божому,
Бо любов — розп’ясти не дано.
Дивиться у душу знову кожному,
Засіває доброти зерно.
О, як вдячний за таку історію,
Що почув із дідусевих уст…
Я її тепер для всіх повторюю,
Щоб жили з любов’ю, як Ісус.
Сергій Рачинець
Переглядів: 3447
