Хто це?
Хто штовха мене у спинку,
Шарпає за поли,
За косички, за хустинку
Смикає та коле?
Гне дерева, гонить хмари,
Обтрусив всі груші,
І незримими руками
Тисне мені вуші?
Каже мама: «Сильний вітер
Налетів здалека».
А який він: як журавлик,
А чи як лелека?
Він невидимий нікому,
Хоч і є, я знаю.
То ж біжу мерщій додому,
Як його стрічаю.
Так і Бог. Його не бачу,
Але знаю й вірю.
Я до Нього йду, як плачу,
Йду, коли радію.
Він почує й допоможе,
Пригорне, зігріє.
Я молюсь Йому, як можу,
І люблю, як вмію.
Галина Гунченко
Переглядів: 2973
