Баляда про Каїна і Авеля
Виє скитський недобрий вітер,
Кані мережать льон неба.
«Будь проклятий, брате, через жовту гадюку,
Що в'ється з моєї данини,
Коли я палю свою жертву,
Тоді, як серпанок твоєї
Ладаном куриться Богові.
Будь проклятий, брате єдиний.
Бог зненавидів мене і поклав
Ім'я твоє поміж зорями,
А моє покотив у колодязь темної ночі.
Прокляті будьте назавжди
Очі, де не бунтуються хмари,
Обличчя, не оране сумнівом,
Серце — ягняча породо».
Виє скинський недобрий вітер,
Плинуть хмари, мов гуси.
«Одверни горобині очі, мій брате,
Вони кров'ю налиті.
Дивися: твій дим поласкавів,
Але не гадина в серці.
Одна нас мати родила
З лоном у скибі, очима в блаваті:
Потоки землі і блавату
Течуть і по наших жилах.
Колись пригадаєш, мій брате,
Як ридатимеш каламутними водами
Над моїми слідами».
Виє скинський недобрий вітер,
Бліднуть стежки між горбами.
«Досить уже лелійного зору,
Ненависть — моя пожежа;
Споруджує на вівтарі власний вертеп,
Де гордість — право людини».
Виє скитський недобрий вітер,
Упирі, чаклуни, вовкулаки.
Блиснув ніж. Покотився стогін:
«Я люблю тебе, Каїне, брате!»
Віра Вовк
Переглядів: 1432
