Марія Магдалина
Ти в серці пронесла святу любов
Через вогонь випробувань, гоніння
До Сина Людського, який з небес прийшов,
Щоб всьому світу принести спасіння.
З твоїх плечей Він зняв тягар важкий,
Тому Його так щиро полюбила,
Із Ним пройшла ти хресний шлях земний
І серцем всім Ісусові служила.
Маріє! Він належав не тобі.
Пішов на хрест від смерті всіх звільнити.
Не зрозуміть цього насмішників юрбі,
Що хоче твою святість осквернити.
Ти там стояла під Його хрестом,
Затамувавши у душі ридання,
І відчувала всім своїм єством
Пекельні муки і Його страждання.
— Він не помре! Хіба вмира Любов? —
І серце віддане святим чуттям пульсує. —
Ось зійде із хреста, підніме руки знов,
І голос Його лагідний почує.
«Звершилось!» — вмить над світом пронеслось,
І голова Ісусова схилилась.
Маріє, у ту мить тобі здалось,
Що все життя для тебе зупинилось.
— Чому жорстокий і холодний світ
Палку любов Спасителя відкинув?
Хто дасть за злочин цей кривавий звіт? —
І стогін в небо із грудей полинув.
Ось друзі тіло зняли із хреста
І поховали в гробі у новому.
Та не змовкали серце і вуста,
Несли молитву, що долала втому.
Здалася вічністю тобі тривожна ніч,
І день суботній не приніс спокою,
Душа твоя палала, наче піч:
Зійшлися віра й сумніви в двобої.
Недільний ранок в тиші ледь займавсь,
Жінки до гробу з миром поспішали,
Ніхто на диво вже не сподівавсь,
Та серце віддане з надією чекало.
Ось гріб в саду, та тіла в нім нема.
Все затремтіло у тобі й завмерло:
— Я сподівалась дива! Чи ж дарма?
І покотились сльози, наче перли.
Ти гірко плакала побіля гробу там.
Та раптом ангел: — «Жінко, чого плачеш?»
— Забрали Господа мого. Чи не відомо вам
Де Він? Скажіть, я хочу Його бачить.
Враз повернулась: «Хто це? Садівник?
О, пане мій, чи ти Його не бачив?»
— Маріє! — голос лагідний проник
У серце, що миттєво стало зрячим.
— Раввуні! — пташкою припала враз до ніг,
І впали сумнівів глухії вежі.
— О, не торкайсь, Маріє, бо Мені
Зійти до Нашого Отця належить.
Іди і розкажи Моїм братам,
Що я живий та йду до Батька Свого,
На вас усіх чекатиму Я там,
У вічність вже відкрита вам дорога.
— Я вірила, Ісусе, знала я:
Ти не помреш! Любов не помирає!
— Тепер навік, Маріє,ти моя!
Я двері відчинив тобі до раю.
Лідія Вудвуд
Переглядів: 1517