«Мов золото — ці кучері на плечі»
* * *
Мов золото — ці кучері на плечі —
Вогненний погляд вірного Предтечі:
«Покайтеся!» — лунало у пустелі
І досягало підземелля й стелі,
І августійшого старого саду,
І «царствених ушей» Іродіади.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.
«Покайтеся» — лунало у пустелі, —
бо йде вже Той до грішників, Хто — Скеля.
І Він відділить зерно від соломи,
Збере пшеницю — пагінця не зломить,
Хрестити буде Духом та вогнем
І жодного з людей не обмине.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.
І Божий Син прийшов до Іордану,
Щоб хрещення прийнять від Іоана.
І взяв гріхи на Себе всього світу,
Щоб нас Своєю кровію омити.
І Дух Святий над Ним — як з неба голуб,
«Це Син Мій» — голос Божий від Престолу.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.
Ламали голос грати в підземеллі —
Предтеча вже волав не у пустелі.
І світла тінь пречистого чола
Ніколи ще такою не була.
І сутінки переповзали в ніч,
І голова котилася із пліч.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.
Всміхалася Іродіада п’яна,
Як голову принесли Іоана
І кучері, мов золото червоне,
На тій тарілі піднесли до трону.
Мов юна хижа квітка орхідея
Приймала подарунок Саломея...
А світ діливсь на біле і на чорне —
І вже звучала Проповідь Нагорна.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 1729