Завтра зовсім близько
Сидів Іуда тихо за столом,
Сховавши ніж у себе за плечима,
Бродила ніч підступна за вікном,
Та вмить Ісус зустрівся з ним очима…
Йому в душі вогненно запекло,
Здавалося, що й тіло спопеліє,
Серце ударами, мов шаблями, сікло:
«Він знає? Може й правда, Він — Месія?..»
Відкинув сумніви, сильніше сти́снув ніж,
Який вже завтра так безжально ранить,
В кишені блиснув той мерзенний гріш,
Що зовсім скоро попелищем стане…
А завтра вітер попіл рознесе,
І праведний воскресне, через муки,
А він, — Іуда, зрозуміє все,
Та пізно, не відмити грішні ру́ки…
Тримаючи позаду себе ніж,
Ти свою душу позбавляєш блиску,
Не вартий у житті ніякий гріш
Душі твоєї… «Завтра» ж зовсім близько…
Галина Британ
Переглядів: 799