Господь знайшов нас

Господь знайшов нас в темряві гріха,
В рові жадань тілесних і надмірних,
В рові страждань знайшов нас, непокірних,
Коли душа була іще глуха.

Глуха, як ніч, до Божих слів, до сліз,
Що проливали близькі і далекі.
Шукали в світі ми і миру, і безпеки,
А потрапляли в бруд його і слиз.

А серце прагло. Спрага ж серця та,
Яку тамують лиш річки Господні...
Подяка, Христе, що Твоя рука
Дала напитись й витягла з безодні!

Не спочиваємо, хоч й врятувались ми;
Диявол ходить, наче лев жорстокий,
До крові жадібний хитрун багатоокий,
За Божими спасенними дітьми.

І жде хвилини, миті жде, аби
Стрибнуть на того, хто утратив пильність.
Він знівечить й потягне в іншу вічність,
Де в полум’ї жахнім його раби.

Ми на сторожі, ми у боротьбі,—
Ні, не з людьми, не з тілом і не з кров’ю,—
Господь сказав до них іти з любов’ю,—
Ми боремося з духами злоби,

Із піднебесними — з царями темноти,
З правителями світу беззаконня,
Яких чекає огняна безодня
У день Господній милості і мсти.

Вони лютують, бо близький той час,
Коли на землю ступлять Божі ноги.
О, як потрібно сил для перемоги
Для немічних і для тривожних нас.

А в кого сила? В Господа вона,
В Творця небес, землі й мене з тобою.
Він зміцнить дух наш сильною рукою
І кожному відваги дасть сповна.

Він наша міць і радості вінець,
І прапор наш в часи земного ходу.
Він милість ллє на голови народу,
Що не жаліє в боротьбі сердець.

На вівтар Божий положімо їх,
Офірувавши Господу навіки, —
І Він подасть на наші рани ліки
І берегтиме від усяких лих.

Зміцняймось Господом, зміцняймось Ним, брати,
Щоб не тремтіли душі і коліна,
Щоб ідучи в ім’я величне Сина,
Змогли усю злобу перемогти.

Зміцняймося могуттям сил Христа,
Яких у Нього безмір неосяжний.
Бо кожен з нас і сильний, і відважний,
Коли в душі Його любов свята.

Візьмімо Божу зброю в повноті,
Щоб в день лихий змогли вчинити опір,
Щоб виконали все — і жоден докір
Не був почутий нами у житті.

Вдягнімо праведність! Вона — немов броня.
А правда треба нам підперезатись,
І взуймось у готовність мир звіщати,
Щоб встояти того страшного дня.

А понад все візьмімо віри щит
Спиняти стріли сатани огненні,
Щоб не поранили — і щоб жалі щоденні
Нам не затьмарювали ясний світ.

Шолом спасіння треба нам, брати,
Й меча духовного, яким є Слово Боже,—
І військо буде здолане вороже,
І армія загине темноти.

Зміцняймось Господом, зміцняймось кожну мить,
Бо в Господа Христа, в Еммануїла
Небесна благодать й безмежна сила,—
І хто її зодягне — буде жить.

Василь Мартинюк

Будьте святі