«Благоговійно, вдячно, у сльозах»
* * *
Благоговійно, вдячно, у сльозах
Душа моя приймає це причастя,
Щоб світові насмілитись сказать
Про це блаженство — це найвище щастя.
Блаженство — мати частку із Христом,
З ним пережить Розп’яття й Воскресіння.
Про це не вміє розказать ніхто —
Слова всі перед Логосом безсилі.
Як лицемірства ница висота
В обличчя іронічно зазирає —
Я відчуваю дотик рук Христа,
Мов теплий відблиск втраченого раю.
Він Своє тіло на хресті ламав
За кожного, хто й крізь тисячоліття
Ім’я Його покличе. І щоб мав
Ту благодать, якій не обміліти.
Він — та Лоза, що радістю цвіте
І гроном виноградним достигає.
Святою кров’ю Він стікав за те,
Щоб на стежину повернуть до раю.
Я на Голгофу повернусь не раз,
Бо тут мій Бог життя віддав за мене.
В туманах бруду сяє ця гора —
Моє спасіння й вічності Знамення!
Усі шляхи ведуть мене сюди —
З усіх доріг душа до Тебе лине.
Тут мій ковток живлющої води
В пустелі духу і злодійств невинних.
Спішу до світлих Божих берегів —
Усе земне минає. Все минає.
Своїх благословляю ворогів,
Благословляю. А не проклинаю.
Щоб примиритись і усім простить,
Молитву мовить чистими устами.
Схиліть коліна в істині простій,
Що, може, день цей на землі — останній.
З далеких і близьких лечу країв
(Хай тіло немічне — та дух незламний),
Щоб мати частку з Господом моїм
В небеснім Царстві — за Його столами.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 1436