«Ніч відступала тихо»
* * *
Ніч відступала тихо,
Півень кричав горласто,
Та не минало лихо:
Капали сльози рясно.
Зовсім недавно смілий —
Став мов безсилий воїн.
Сильно душа боліла
Прагнула знову волі.
Вчителя сум відвертий…
Билося в скронях слово:
«Ти відречешся, Петре!»
«Ні, я на все готовий!»
Серце стиска безвихідь:
Хто цій біді зарадить?
Більше не буде втіхи,
Це невигойна рана…
Та наближалась зустріч
З Тим, Хто лікує душу:
«Петре, Мене ти любиш?»
Чулось: «Люблю, Ісусе!»
Знов рожевів світанок.
Спала із серця брила,
І заживала рана,
І виростали крила.
Надія Шибких-Загайська
Переглядів: 58