Вхід Господній в Єрусалим
Ісус в’їжджа в Єрусалим...
Ступає ослик по дорозі.
Господнє серце у тривозі:
Тут має бути суд над Ним.
А натовп радісно гука:
«Осанна!» — значить це спасіння.
До ніг лягають на каміння
Шовки та сукна покривал,
Зелені пальмові гілки
І квіти — так народ вітає
Царя, що мертвих воскрешає
Єдиним дотиком руки.
Ісус Свою скінчає путь.
І невидющі, що прозріли,
Каліки, що уздорови̍лись,
Вслід за Спасителем ідуть.
Ідуть дорослі і малі,
Вітають бідні і багаті,
Гукають навіть немовлята:
«Ісус!» — на подив матерів.
О, цей небачений тріумф!
Іще такого не бувало,
Щоб так гурба когось вітала,
Щоб хтось прославлений так був!..
Але за кілька днів ось тут
Відступляться найближчі друзі.
Ісус в вояк тісному крузі
Постане на Пилатів суд.
Побитий, зраджений, в ганьбі
Покірно ступить на Голгофу,
Звершивши хресную дорогу, —
Й залишить там кривавий слід.
Страшне розп’яття на хресті —
Страждання, смерть і погребіння,
Та диво дивне — воскресіння!
І вознесіння в висоті!
Згадаймо Господа ми знов
В неділю сонячну весняну.
Йому співаючи: «Осанна»,
Згадаймо про святу любов,
Яку приніс Господь у світ,
Щоб нам немеркнуче зоріла
І сяєвом своїм зігріла
Всі душі в леті плинних літ.
Згадаймо ту святу любов,
В серця свої Христа прийнявши,
Любім Його, леліймо завше,
Гріхом не розпинаймо знов.
Галина Гунченко
Переглядів: 3737
