Вознесіння

Пил зірвавсь за ногами Христа і... осів.
Ой, ця сила тяжіння до центру Землі!
Учні вклякли від дива. Забракло їм слів.
Постать вчителя танула в сонячній млі...

Вище й вище Ісус... Світ пустів на очах.
Гострий біль від розлуки, самотності щем,
Велич миті священної, трепетний страх
В ноги учнів вливались гарячим свинцем.

Ось і все. Наче сон. Все дійшло до кінця.
Ген, он хмари назустріч Ісусу пливуть...
Пригадались слова: «Я піду до Отця».
Тільки зараз відкрилась їх істинна суть.

Раптом анголи, в білих одежах, як сніг,
Стали поряд і вивели їх з сум'яття.
Йшли назад вже, від щастя не чуючи ніг, —
Торжеством переповнилися почуття!

Став цей день переломним для всіх християн:
Він земного тяжіння закон скасував.
Ті ж орбіта, місця, де родились, Йордан...
Та заобрійний край нам Вітчизною став.

Там від слави Господньої сяє ефір,
Там свобода без зла, мир, любов, чистота!
Тягне в край той нас, драмам всім наперекір,
Гравітація крові Ісуса Христа.

Світлана Касянчик