Сонет коханому
Ніщо не зрівняється з твоїм ніжним «люблю»,
вимовленим без слів.
Зорить любов — промінчик мого щастя —
Безмовно й ніжно у твоїх очах.
І туляться до рідного плеча
Чуття душі, що непідвладні часу.
Любов плекаю в серці, як окрасу,
Щоб цвіт її ніколи не зачах,
І сонцесяйна ніжності свіча
Палає у душі моїй незгасно.
Летять роки, осяяні коханням —
У вічність нам торує путь незнану
Отих років стрімкий нестримний лет…
А почуття, що непідвладні часу —
Горіння серця і душі окраса —
Сплітають прозу буднів у сонет.
Ольга Міцевська
Переглядів: 838