«Омиває напоказ долоні кривавий Пилат»
* * *
Омиває напоказ долоні кривавий Пилат,
Оцифрована совість — завзятий нічний гастарбайтер,
В час суцільного мороку чути невпинний набат:
Не втрачайте людей, не втрачайте людей, не втрачайте...
Може нині по комусь із нас семафорить паром,
Залишаючи фразу у стрічці, в стовпцях мегабайтів
Хтось зникає назавжди — хронічний стокгольмський синдром,
Не втрачайте людей! Не втрачайте людей, не втрачайте...
Хочу скрикнути так, щоб відлунок по горах пішов,
Щоб свідомість спросоння заквиліла стогоном чайки,
Щоб звучало рефреном підхоплене сотнями мов:
Не втрачайте людей, не втрачайте людей, не втрачайте!
Все повернеться з часом, посіяне злаком зросте,
Хоч на позір зерно небайдужості бачиться дрібним
Відкладіть невідкладне, зав’язуйте линви: «Ти де?
Я ціную тобою. Я вірю тобі. Ти потрібний».
Оживуть голоси, зазвучать в них страждання і сміх,—
Ми усі по життю ідемо як по пажиті мінній,
Не втрачайте людей, не втрачайте ніколи своїх,
І не вірте нікому, що люди, як речі — замінні...
Домініка Дем
Переглядів: 423