Проміння любові
Про тепло в будинках всі ми дбаємо,
Хочемо комфортно, гарно жити,
Та, буває, іноді не знаємо,
Як серця холодні нам зігріти.
Благодаті Божої ми просимо,
Нас життєві труднощі лякають,
Та, на жаль, не щирими відносини
Поміж нами, іноді, бувають.
Для життя все необхідне маємо,
На майбутнє плани в нас чудові,
Та чомусь духовно замерзаємо
Без надії, радості й любові.
Хоч душа постійно поривається,
І орлом летить в простори неба,
Егоїзм в серця нам закрадається.
Ми найбільше думаєм про себе.
До єднання прагнучи, до святості;
Часто і самі не помічаєм,
Як без миру в серці, і без радості,
Наче квітка в полі, засихаєм.
Нащо нам страждати і томитися,
Зло і ненависть в душі ховати,
Треба більше вірити й молитися,
І любов’то ближніх зігрівати.
Хай же промінці любові Божої,
Віри твердої і славної надії,
До людини доторкнуться кожної,
І серця холодні обігріють.
Якщо бути хочеш в Царстві Божому, —
Жити треба за Господнім Словом,
І тоді, я впевнений, ми зможемо,
Гріти інших променем любові.
Олександр Войтицький
Переглядів: 1104
