«Як ти колись... давно... у теплу осінь»
* * *
Ніхто з людей, ніхто на всьому світі,
Тебе не любить так, як любить Він.
Любов Христова сонцем ясно світить,
І підіймає зранених з колін.
Ніхто з людей, ніхто не зрозуміє,
Так, як зробити може це Господь,
Коли у душу холодом повіє,
Він на тепло замінить прохолодь.
Ніхто з людей, ніхто з цієї маси,
Тебе так не потішить, як Христос.
Він тліючого ґнота не погасить,
І віджене від серця тінь загроз.
Ніхто з людей, ніхто із них не знає,
Як правильно підтримать, пожаліть,
Ніколи в гніві Він не доламає,
Той очерет, що зігнутим стоїть.
Ніхто з людей, ніхто не допоможе,
Тобі, як це зробити може Бог,
Якщо і впав — тебе підняти зможе,
Навчить іти вперед, до перемог.
Ніхто з людей, ніхто з людей не здатний
Твоїм пройнятись болем... і без слів...
З хреста лиш світить сонце благодатне,
Там Той, Хто стільки мук перетерпів.
Відпив ти в людях лицемірство, зради,
Їм довіряти — досвід це гіркий...
Ісус Христос в журбі твоїй — розрада.
Не лишить у біді. Він не такий.
За Руку Його зранену тримайся,
Прощає те, що ти собі не зміг.
На Нього цілковито покладайся,
До нині Він життя твоє беріг.
Ніхто з людей, ніхто з них не чекає ,
Розмов з тобою так, як Твій Отець...
Молитви чує і відповідає,
На всі питання й запити сердець.
Несе Він на руках і не загубить,
Тебе для Неба назавжди купив.
Ніхто з людей. Ніхто так не полюбить,
Як це Спаситель вже давно зробив.
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 660