Христова любов
Навчи нас, Господи, любити
Так щиро, як любив Ти Сам,
Навчи всіх ближніх розуміти,
І співчуття до них дай нам.
До Тебе жінку перелюбну
Одного разу привели,
Побить камінням її люди
В своїй жорстокості могли.
— Безгрішний буде хай суддею, —
Так тихо, лагідно сказав,
І знов, схилившись над землею,
Щось мовчки на піску писав.
Коли ж підняв Він погляд вгору,
Нікого з суддів не було,
Не чула жінка слів докору —
В очах побачила тепло.
— І Я тебе судить не буду,
Іди і більше не гріши.
Чи здатні так зробити люди —
Забути зразу все, скажи?
Там самарянку із терпінням
Біля криниці научав,
Не докоряв її сумлінню —
А життєдайну воду дав.
Ти не боявся осквернитись
Проказою чужих гріхів,
Бо Сам Ти був святим і чистим,
Серця людські Ти просвітив.
Тій, що слізьми обмила ноги,
Простив важкий смертельний гріх,
Відкрив до неба їй дорогу,
Бо полюбила більш за всіх.
Навчав з любов’ю і терпінням,
Незрячим очі відкривав,
Серцям сліпим давав прозріння
І силу втомленим давав.
Там, на хресті, не озлобився,
Бо світ увесь Ти полюбив,
І за катів Своїх молився,
Просив Отця, щоб їм простив.
О, дай нам, Боже, так любити,
Щоб не виконувать обряд,
А серцем ближньому служити,
Теплом душі всіх зігрівать.
Навчи нас, Господи, любові.
Життя, мов спалах, промайне,
Все зникне: і знання, і мови,
Любов ніколи не мине.
Лідія Вудвуд
Переглядів: 5570
