Квітневий цикл

„Показалися квітки на землі...”
Пісня над піснями 2:12

1. Ромашка

Вона біліла парусом маленьким
Край гуркоту і пилу автострад.
Як Попелюшка, вбога, що без неньки
Занедбана, в лахмітті, без принад.

Там кіптява чорнила жовті очі,
І бруд летів з-під шин на пелюстки.
І білизна тьмяніла, як до ночі
Згасає день.
                  ...І падали зірки.

Стоїть ромашка: біла і не біла,
Скоріше сіра...
                   Де ж твоя краса?
Весільна сукня зплямлена, змарніла.
Ти ждеш чогось? Ти віриш в чудеса?

Стоїть і жде. Та раптом — стрепенулась:
Зчорніло небо в гуркоті грози.
Обличчя сіре ніжно посміхнулось.
...І падав дощ, як іскорки сльози.

Вставала квітка з бруду і пилюки —
Мов Попелюшка їхала на бал.
Тягнула вгору білі свої руки
Потокам щирим, дощику з-за хмар.

...Ростемо й ми, як квіти, при дорозі.
Сідає пил на душу й почуття.
Омитись би. На жаль, самі не в змозі.
І так у бруді губиться життя.

Але десь там, далеко за горами,
Гуркоче грім. І блискавки мигтять.
Вже скоро дощ, небесними сльозами
На землю злине Божа благодать.

Обмий лице, обмий кіптяву світу,
Очисть думки від бруду суєти.
Підстав лице дзвінким потокам літа —
Ти будеш знову сонячно цвісти!

І одяг той, що дав колись Месія,
Засяє знов оновленням душі.
Спасибі небу — є така надія...
Гуркоче грім...
                І падають дощі...

2. Мати-й-мачуха

Де сонячні зайчики з неба упали
І цвітом жовтавим зросли повесні,
Квітневу траву ластовинням прибрали
Мати-й-мачухи квіти рясні.

Одну особливість підмітили люди
В маленьких провісниках сонця й весни —
Листочки м’які і тепленькі зісподу,
Й холодні із другої, бач, сторони.

Є люди з такими ж подібно листками —
З подвійними душами тихо живуть:
Ласкаві і теплі бувають часами,
Порою — лиш холод несуть.

В тих душах — багвиння. Там день — як сторіччя,
Там ницість і святість на диво сплелись.
І хто його зна, де то справжнє обличчя:
Мати-й-мачуха — як не дивись...

3. Виноградний цвіт

Чи бачили ви як цвіте виноград?
Миршавенький цвіт і не зовсім привітний.
Навколо буяє веселкою сад,
І тільки на лозах щось ледве помітне.

І швидко пролине цвітіння пора —
І так не порадує погляд буянням,
Та листям тріпоче назустріч вітрам
Й осіннім живе сподіванням.

Блідий, непримітний, він знає: пройдуть
Усі барви квітучого літа,
Й натруджені руки на лозах зберуть
Іскристії грона, заховані в вітах.

Проміння злотаве, багатство землі,
П’янкі аромати налитого дива,
Прикраса на лозах, краса на столі —
У них поєдналася щедрості злива.

Бідненький хоч цвіт, та багаті плоди:
За це він шанований нами.
...А дехто живе, аби тільки цвісти,
Забувши, що треба гордитись плодами.

Хоч грає веселкою сад навесні,
Лиш осінь поставить всі крапки.
Цвіте виноград і говорить мені:
«Для неба зібрав уже статки?

У Царство Небесне готовий ввійти?
Не з квітами, ні, а з плодами?
Чи може зманила земля суєти
Й життя відцвітає одними квітками?»

Цвіте виноград. Бур’яни теж цвітуть...
Та рано по квітах судити.
Бо все ж не для того рослини живуть.
І нам не для цвіту судилося жити.

Юрій Вавринюк

Переглядів: 1809


Разработка веб сайтов

Із року в рік в осінню пору Петро Боско

Бог дарує нам так багато! Ju Lia

Давайте йти, допоки ще не осiнь Ольга Чорномаз-Велиган

До Свята жнив Галина Гунченко

Завжди любуюся жнивами Ольга Лазарук

Квітневий цикл Юрій Вавринюк

Кругом яблуні завірюха Михайло Козубовський

На Cвято Подяки Ольга Чорномаз-Велиган

На землі Бог людині відміряв життєву ниву Ігор Попович

Не хлібом єдиним Степан Коханець

Осінній славень Зоряна Живка

Осені бабине літо Олеся Білоус

Плід Любов Омельчук

Плід Христу Євген Поліщук

Плоди Святого Духа Зоряна Живка

Подяка Володимир Сад

Поле, волошки, пшениці Зоряна Живка

Прийдуть жнива Лідія Вудвуд

Прийшла осінь Віра Омельчук

Сіячеві Лідія Вудвуд

У осені завжди шукаєм плоду Василь Мартинюк

Хліб Зоряна Живка

Я дякую за те, що небо — синє Юрій Вавринюк