На Cвято Подяки
Хтось хліб загубив на асфальті мокрому
І не хотів за ним повертатись.
Лежала хлібина байдужості докором,
Нелегкої людської праці.
Боліли нею чиїсь мозолі,
В когось зморшок додалось глибоких.
Тяглись рученята до неї малі
Дитини воєнного року.
Поміж слідами ніг і коліс
Лежала хлібина нічийна,
І плакала нишком зернинами сліз,
Як плаче голодна дитина.
Хліб наш насущний дає нам Бог –
Це подарунок з високого Неба.
Хліба духовного серед турбот
Нам, як повітря чистого, треба.
Дай же нам, Господи, чисті серця,
Здатні щоденно вдячними бути.
Духа Святого, Сина, Отця
Славити вічно в істинній суті.
Ольга Чорномаз-Велиган
Переглядів: 3672