Прийдуть жнива
Біжать роки невпинно наші вдаль,
Ми їм услід: «Роки, не поспішайте,
Не кидайте на плечі срібну шаль,
Погожим днем потішитись нам дайте!»
Та не спинити їх шалений біг,
Вони, неначе плин ріки гірської,
Через крутії перевали шлях проліг,
Життя людське не відає спокою.
Здається вчора лиш цвіли сади
І літом усміхались жовті ниви,
Та осінь вже — пора збирать плоди,
Які вони: чи добрі, чи правдиві?
Хай кожен в своє серце зазирне,
Що він ростив: кукіль а чи пшеницю?
Чи добре він плекав, а чи марне,
Чим його нива буйно колоситься?
Чи хочемо того ми, а чи ні,
Прийдеться всім нам перед Богом стати,
І щоб тоді у серця глибині
Нам про шляхи свої не жалкувати.
Тож дорожімо кожним своїм днем —
Для кожного прийдуть жнива Господні.
Які плоди у вічність принесем?
Подбаймо всі про це уже сьогодні.
Щоби любов’ю повнились серця,
І на добро були вони багаті,
Щоб нам, бува, не втратити вінця
І в Царстві Божім вічно пробувати.
Лідія Вудвуд
Переглядів: 4068
