"Людська душа! Яке велике диво"
* * *
Людська душа! Яке велике диво
Закладено від створення в тобі.
Ти мала бути радісна, щаслива,
Ти мала жити вічно на землі.
Людська душа. З початку досконала,
Відображала ти Творця красу,
Але, згрішивши, сутінками стала…
Хто розпізнає, що вони несуть?
В тобі усе: любов і злодіяння,
Жадання слави й мамині пісні…
Душа, душа! Ти то в хмільнім тумані,
То в пристрастей шаленому вогні.
Тобі й півсвіту б видалось замало,
Якщо ж у пересичення зайшла б,
То з радістю пустельником би стала,
Багатства всі за спокій віддала б.
Пиття, наїдки, подорож до моря,
Модерний одяг, люкс-автомобіль,
А ти все та ж: вся зранена і хвора,
Спустошена від вчинених гріхів.
І безуспішні спроби лікувати
Душевні болі платтям дорогим,
Для неї можна навіть дім придбати —
Та їй, самотній, як в’язниця дім.
То все для тіла — речі і умови,
То все із тілом піде в небуття.
Душа безсмертна — їй потрібне Слово,
Господнє Слово, що дає життя.
Лиш в Ньому, душе, зможеш світлом стати
І більш не бути за криївку зла,
А знов красу Творця відображати,
Якби спасіння в Нього ти знайшла.
Колись від Слова вся Вселенна стала,
І ти від Слова до життя прийшла.
О, якби, душе, ти Творця пізнала,
Якою б ти щасливою була!
Ольга Лазарук
Переглядів: 1406
