Мама Марія
Серце її не лишив одиноким,
Мами Марії…
Навіть стікаючи кров’ю жорстоко,
Дав їй надію…
Він із хреста нахилитись не може, —
Руки прибиті...
Мама цілує зранені ноги
Об камінь розбиті.
Що відчувало зболене тіло?
Мамині губи?..
Спогади в давнє дитинство летіли…
Як їх забути ?
Місячне світло, мамині очі
В тихій зажурі...
Теплий, як райдуга, легкий місточок
Пам’ять хитнула.
Мамині руки, мамина пісня,
Мамині сльози...
Хрест над землею високо звівся —
Дихать не в змозі...
«Жінко, це син твій... — ледве промовив, —
Це ж твоя мати...»
Цінність синівського теплого слова
З чим порівняти?
Цівочка крові тонко стікала, —
Вмер Розіп’ятий...
Але Любов безголосо кричала
Світу багато...
Марія Звірид
Переглядів: 1025