Поцілунок Юди

Він цілував при зустрічі Христа.
З пітьми Ісусу нишком глянув в очі,
Але стояла істина проста,
Що Юда поцілунком видать хоче.

За ним прийшов загін із вояків
З киями, списами і гострими мечами,
Бо Юда в сад по-змовницьки привів
Тих, хто неправду нині захищали.

Зрадливий поцілунок у щоку,
А в думці — тридцять срібняків холодних…
Собі він вибрав місію таку —
Ісуса видать, та не принародно,

А тихо так, щоб учні не змогли
Вночі протистоять ворожій силі,
Дерева фігові щоб свідками були,
Високий місяць, хмари й скелі сиві.

«Кого шукаєте?» — «Ісуса…» — «Ось, це Я!» —
Сторожа впала лячно на коліна.
Хитнулася під Юдою земля —
Він Божого на муки видав Сина.

«Чому прийшли з мечами уночі,
Як на розбійника вчинили тут засаду?
Були не раз ви вдячні слухачі,
Коли у храмі Я давав пораду.

Я вас навчав, що передав Отець,
Зціляв не раз криваві ваші рани
І промовляв від серця до сердець — 
Служителем Я був тоді між вами»…

Замовк Ісус. Бо нині — влада тьми.
Комусь ще совість тихо пригадала
Про те, як сина воскресив вдови,
Про те, як згорблена за мить стрункою стала.

Як прокаженими не гидував,
А очищав приречених довіку,
І рівні поміж знатних не шукав —
Голодних годував, зціляв калік Він.

Очам незрячим світло відкривав
І пригортав малих дітей до Себе.
Як раб, Він ноги учням омивав,
Сказав Петру: «Не протестуй! Так треба».

А Юда вже тоді нечистим був,
Як на вечері встав і тихо вийшов.
За тридцять срібних, на свою ганьбу,
Продав Ісуса учень, вже колишній.

Був суд. Побої. Муки. І плювки.
На святість і любов — всі сили пекла!
Вінок терновий... Блідістю щоки
Стікала кров Христа свята — ще тепла…

Голгофа… Хрест. Розп’яття на хресті.
Розбійників обабіч розпинають.
Крізь біль слова — благаюче-святі:
«Прости їм, Отче. Роблять що — не знають».

Гриміло небо! В горах — струс і шум
Завіса в храмі навпіл розірвалась...
Померкло сонце, щоб наругу цю
Не бачити — так люто смерть сміялась.

«Звершилось», — тихо мовили вуста.
Останній подих і останнє слово.
Але розп’яття Господа Христа
Було у світі цім не випадковим.

Христос воскрес! На третій день воскрес!
Втішалася Марія Магдалина,
Раділи учні — і в блакить небес
Невдовзі разом проводжали Сина.

«Я з вами до кінця земних доріг,
Йду місце готувати в Домі Отчім».
О, хто себе у святості зберіг, —
Господь усіх стрічатиме охоче.

Програли смерть і гріх останній бій.
Ісус-Спаситель воскрешає душі.
А там, у Гефсиманії нічній,
Лишились свідки злякані й байдужі.

І поцілунок Юдин з грішних вуст
Покірно так вночі прийняв Месія,
Бо знав про зраду Божий Син Ісус
Та й знав про переможне воскресіння.

Можливо, вибрав зрадника собі
Ісус, як жив іще у Домі Отчім?
Його ж бо учень видав злій юрбі,
А не чужак до срібняків охочий.

Не фарисей, не митник, не крадій, 
А той, хто слід у слід ходив роками.
Із ним Учитель на стезі земній
Ділився хлібом, дружніми думками…

Чому? Можливо, щоб сказати все ж,
Що в світі будуть зрадники і втрати…
То ж, люде, добре зваж, за ким ідеш,
Щоб у невірних віри не шукати.

Галина Гунченко

Переглядів: 55


Разработка веб сайтов

Ісус Христос розп’ятий був не раз Ліна Костенко

Ісусові ніхто не допоміг… Юрій Тітов

А Він мовчав... Мовчання гучно било Юрій Вавринюк

А далі що? Оксана Кузів

Брейгель. «Шлях на Голгофу» Ліна Костенко

В Гефсиманськім саду Юрій Тітов

Він помирав. Один. Стражденний. Збитий Юрій Вавринюк

Він — Божий Син. Він небом обцілований Володимир Сад

Ведуть Христа Петро Боско

Великодня п'ятниця ("В день тяжкої скорботи…") Надія Кметюк

Великодня п'ятниця ("Нині Божа Любов…") Надія Кметюк

Вхід у Місто — а виходу з цього міста нема Борис Херсонський

Глибока ніч. В принишклому саду Володимир Сад

Глумилися над гідністю Месії Володимир Сад

Голгофський подвиг Олександр Войтицький

Голгофський хрест Олександр Войтицький

Для молитви я схилю коліна Зоряна Живка

Едемський сад — Всевишнього творіння Володимир Сад

Завіса Юрій Вавринюк

Кифа. Перші півні Юрій Вавринюк

Любов, прибита до хреста Лідія Меланіч

Мама Марія Марія Звірид

Марія Тарас Вихованець

Мовчить Голгофа і мовчить каміння Ольга Чорномаз

Моя VIA DOLOROSA Дмитро Довбуш

Нікому не дано зійти з хреста Ольга Чорномаз

На Страсну П'ятницю Надія Кметюк

Наснився хрест. І на хресті — я гину Світлана Береза

Не грійтесь біля чужих вогнів Олександр Войтицький

Не розіпніть Юрій Тітов

Опівночі Дмитро Довбуш

Остання вечеря Марія Звірид

Ось руки Лідія Меланіч

Пілат Тарас Вихованець

Передсмертні хвилини Олександр Войтицький

Перш, ніж півень запіє... Ліна Костенко

Повік Розп’яття над жорстоким світом Ольга Чорномаз

Поцілунок Юди Галина Гунченко

Про друзів Євген Сергієня

П’ятниця Лідія Меланіч

Розп’ятий на хресті… Галина Гунченко

Сім слів Борис Херсонський

Сім слів Ісуса Володимир Сад

Скільки днів і ночей... Уже більш, як три роки Лариса Козинюк

Сонет розіп’ятому Христу Олеся Білоус

Спокуси пророків. МЕСІЯ Дмитро Довбуш

Стояла Мати у ногах Христа Оксана Кузів

Так недавно гриміла хвала… Володимир Сад

Ти, безперечно, відав той кінець Тетяна Свірська

Тиждень тому гриміла хвала Володимир Сад

Три хрести Зоряна Живка

У Чистий четвер Лідія Меланіч

Умиті руки — печальна повість Володимир Сад

Хітон Дмитро Довбуш

Хресна дорога ("Засудили до страти, як злодія, вбивцю") Лідія Вудвуд

Хресна дорога ("Червона рута там зростала") Надія Кметюк

Хресна дорога («Дорога мук кривавих і страждань») Лідія Вудвуд

Хрест Лідія Вудвуд

Христові муки Ігор Федчишин

Христос в пустині Надія Кметюк

Цар Лариса Мельник

Юда Тарас Вихованець

Юрба Юрій Вавринюк