Хресна дорога

Засудили до страти, як злодія, вбивцю.
Руки вимив Пилат: «Я не винен в крові!»
І царя всіх Царів зодягли в багряницю,
Із тернини вінок на святій голові.

Кепкували над Ним, і в обличчя плювали,
І кричали: «Ти, Царю Юдейський, радій!»
Канчуки, мов гадюки, над тілом звивались —
Невпізнаним став образ святий.

Коли ж дика юрба досхочу назнущалась,
Хрест на зранені плечі поклали Йому.
Ті,що вчора своєму Цареві вклонялись,
Вже сьогодні обрали пітьму.

Не здригнулись кати, що живцем прибивали
Руки ті, що чинили добро, до хреста.
— Коли Цар Ти, спаси Сам Себе! — кепкували,
Та мовчали скривавлені чисті вуста.

Навіть сонце сховалось, не в змозі дивитись
На криваві ті муки й знущання оті.
Розпростертії руки, здавалось, хотіли
Світ обняти увесь і жорстоких катів.

Не впізнали Месію, Спасителя свого,
Божу правду святу розп’яли на хресті,
І не знали, що в небо веде та дорога,
І мільйони підуть по цій хресній путі.

Лідія Вудвуд

Переглядів: 1856

• Via dolorosa
,
• хресна путь
,
• страждання Христа
,
• Голгофа