Твоє Ім’я
Твоє Ім’я… Боюсь Його промовить
Нечистими устами в марноті.
Твоє Ім’я створило море й гори
І угорі — світила золоті.
Твоє ім’я в рожевому світанку,
Як промінь сонця осяває схід,
В тумані білім і у росах ранку,
В вишневій гілці, що гойдає цвіт.
Твоє ім’я — у грому відголоссі,
В веснянім хорі солов’їв в саду,
В зеленому пшеничному колоссі,
В червоних маках, що в траві знайду.
У блискавках, що небо люто крають,
В дощі ряснім, що в листі лопотить.
Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю.
Чи ж можна це Ім’я не полюбить?!
Твоє Ім’я — то цілий світ для мене
У русі, часі, звуках, кольорах,
Немов весни знамено те зелене,
Що майорить під небом на вітрах.
Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,
Лиш вірою душа моя жива.
Ти — сила, що в дорозі оборонить,
Щоб я лише до Тебе вгору йшла.
Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,
Що біля серця в променях зроста,
Моя зоря ранкова й зірка пізня,
Моя іще не знана висота.
Твоє Ім’я — то все те, що я маю,
Що мала я і матиму колись…
«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —
Колючки терну, що в чоло вп’ялись.
Моє Ім’я для Тебе — біль і муки,
Бо що від мене Ти, Ісусе, мав?
На хрест жертовний той простерши руки,
Ти цвяхом на долоні записав
Моє Ім’я! Ти знав — я буду жити
Колись у світі на землі ось цій,
І Ти прийшов, щоб грішним послужити,
Мій Господи, безсмертний Боже мій!
Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,
Немає чим боргів Тобі сплатить.
Прошу одне: навчи мене у світі
В Ім’я Твоє життя своє прожить.
Галина Гунченко
Переглядів: 11488