Він — Бог, я — раб
Пс.118, 14
Слабке відлуння величі Творця —
Моє єство: мій розум, сила, дія…
До неба очі зводжу без кінця,
Бо тільки в Бозі — вічності надія.
Він — Бог, я — раб! І в цьому правди суть,
Найвища мудрість чесної людини.
Душі всі болі й радощі несу,
(Приймає Він без вихідних щоднини.)
Коли ослабне тіло і мій дух,
Він, вічний Лікар, Сам спішить в палату,
Його незмінні стражі — зір і слух
Безкомпромісно служать не за плату.
Любов і милість — ось що двига Ним,
Вони одвічно сущі і без міри,
Творцеві неба всім єством земним
Завдячую — живу, радію, вірю.
Не змовкне спів осанни на вустах
І в будні дні, і в світле воскресіння;
Ісус — мій Бог — надійним Другом став
І силою, і піснею, спасінням!
Степан Коханець
Переглядів: 9342
