Красива жінка
Як гроно стиглої калини,
Як та волошка у житах,
Як тихий шепіт яворини,
Як у високім леті птах.
Красива жінка, ой красива!
Вона – земна і неземна.
У косах вже тумани сиві,
А на душі її – весна.
У серці – пісня солов’їна.
Грайлива усмішка сія.
Живе під небом України
І славить Господа ім’я.
В її очах – травневі ночі,
Легка замрія і печаль.
Вона либити ніжно хоче,
Горить любов’ю, як свіча.
У неї руки – світлий ранок,
Два білих лебедя крила.
Вони зціляти вміють рани,
Наділять ласки і тепла.
Красива жінка, ой красива!
Вона – земна і неземна.
У косах вже тумани сиві,
А на душі її – весна.
Сергій Рачинець
Переглядів: 2132
