Мамин сон
Моїй мамі старенькій наснилась війна,
Всі колись пережиті страхіття.
А надворі буяла, сміялась весна,
А у мами волосся — сама сивина,
Як на вербах похилене віття.
А у мами в очах забриніла сльоза
(Найщиріша, напевно, на світі).
Ой не стихла іще лихоліття гроза,
Відкидає оголену пам’ять назад
І тремтить в яблуневому цвіті.
Не повернеш нічого. Лиш пам’ять жива
Молитвами торкається неба…
На посіяне поле прийдуть ще жнива
І воскреснуть усі передсмертні слова,
Бо ж за все звітуватися треба.
За безкарні візити у сонні хати,
За прощання з життям світанкові,
Як євреїв до ями зганяли кати,
Як братів своїх рідних вбивали брати…
І роса — наче крапельки крові.
Мама тихо, нечутно прийшла до вікна.
В грудях серце стривожено билось.
А надворі буяла, сміялась весна,
І тремтіла в душі сподівання струна…
Як же добре, що це тільки снилось.
Володимир Сад
Переглядів: 627
