Осінній сонет
Міняє листя кольорову гаму,
Летять роки, як думи, в небуття.
Незмінне і високе слово «МАМА»!
Допоки світ — в цім слові суть життя.
Від мами все: і крок, і перше слово,
Любов до праці і таланту скарб,
Чуття добра і пісня колискова,
І рідна мова — найдорожчий скарб.
Колись малим і в юності не раз
Був неслухом… і біль в душі не згас —
Хоч знаю, мама не таїла злості…
Мій погляд, думи, мрії — все до Вас;
І, доки є здоров’я, сили, час,
Матусенько, я знову їду в гості!
Степан Коханець
Переглядів: 628
