Та, що дає життя

І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва,
бо вона була мати всього живого.

Буття 3:20

1

Прекрасна Єва, вранішня зірниця.
Невже ще очі його сплять?
Це плоть його, це справжня помічниця!
Й Адам назвав її — Життя.

У ній — майбутнє, щедре і багате,
Пливтиме вічно, без кінця.
Яка ж це честь — саме Життя прийняти
Із рук Великого Творця!

Праматір всього сущого й живого
Передає у світ Життя —
Дарунок неба, сутність вічну Бога —
Як естафету в майбуття.

Але Життя спіткнулось об гординю —
І горизонт зчорнила смерть.
І з плеса річки клапоть неба синій
Враз потягнуло в круговерть.

Сміялась смерть зневажено в обличчя
Жінкам, що тішились дитям.
І перший крик котився на узбіччя
В раю зневаженим життям.

І плакав Батько.
Сльози гірко-теплі:
Вмирають діти без надій.
Й Життя сказало: «Я піду на землю,
І Я помру — за неї і на ній».

І — народилось.
Смертна юна мати
Тримала ніжно Немовля.
Світився хлів, як царськії палати,
Вслухалась в ангелів Земля.

Марія-жінка знов Життя тримає
В земних натруджених руках.
Веселий ранок йде з-за небокраю:
Яка ж хода його легка!

Утішся, жінко, кинь журбу від себе:
Едем вернувся з забуття.
Твій Син відкрив твоїм нащадкам небо.
Ти знов народжуєш Життя!

Твій Син помре.
Як тисячі й мільйони.
Але ця смерть
                    безсмертям проросте.
І ти, забувши ночі всі безсонні,
Життя
           нащадкам
                           в душі покладеш.


2

Бог дав тобі життя —
Себе живу частинку, —
Щоб ти Його дарунок крізь бурі пронесла,
Щоб сміх лунав дітей щасливо, щедро, дзвінко,
Щоб посмішками квітів планета розцвіла.

Ти є сама Життя. Ти дітям залишаєш
Росу едемських ранків і відгомін віків.
Ти вічність їм кладеш та небеса безкраї
У їх маленькі руки з Господньої руки.

Ти їм даєш життя: небесне, світле, чисте…
Сама ж і відбираєш — в невинної душі.
Оте життя, що носиш під серцем кам’янистим,
Яке і розміняла на грішні бариші.

Тендітний пагін той, що в світ лишень пробився,
Сама ж зриваєш сміло, безжально, як бур’ян.
Німий та кволий крик, що ще не народився,
Про захисток волає крізь кригу та туман.

Бог дав тобі життя.
А ти життя зриваєш,
Яке у твоїм лоні свій перший дім знайшло.
Воно не побіжить назустріч небокраю
І рученят не вмочить у росах за селом.

Не впустить на поріг ранково-свіже сонце,
Воно не посміхнеться бджолині на квітках.
Тобі не простягне в замурзаній долоньці
Жука, якого мужньо зловило в бур’янах.

Його не понесуть баскі гарячі коні
І соколом у небо вже мрії не злетять.
Воно не візьме в руки твої старі долоні
Й не скаже вже: «Спасибі, що ти дала життя!»

Бо ти немилосердно своє життя убила,
Не зупинила совість, не мучив душу страх.
Ще не почавсь політ — а вже згоріли крила
В морозі егоїзму, в байдужості снігах.

Бог дав тобі життя.
Так дай його дитині.
Безцінний дар Творця під серцем збережи.
Щоб ще життя буяло під небом чисто-синім,
Щоб вітер твою душу безсмертям освіжив.

Юрій Вавринюк

Персональний сайт Юрія Вавринюка

Переглядів: 498


Разработка веб сайтов

Є жінки — запрошення до сяйва Марія Звірид

А на мамин поріг... Юрій Вавринюк

Бува, у віршах — ні на грам поезії Світлана Касянчик

Дорогій матусі Марія Звірид

Дякую... Марія Дем'янюк

Жінка задивилася у дзеркало Марія Звірид

З-під небес Марія Дем'янюк

Закружляв яблуневий вальс Володимир Сад

Коханій мамі Надія Кметюк

Красива жінка Сергій Рачинець

Мій шлях Сергій Рачинець

Мамі ("Твої літа — для нас свята") Володимир Сад

Мамі («В круговерті клопотів одвічних») Ольга Міцевська

Мамі («Дивлюся ув очі весняні») Дмитро Довбуш

Мамі («Зроблений нами крок») Зоряна Живка

Мамі («Як добре, коли мама ще живе») Юлія Тонего

Мамин сон Володимир Сад

Мамина зима Володимир Сад

Мамо, Ви — дарунок неба Василь-Богдан Мендрунь

Материнство Надія Кметюк

Материнські руки Михайло Козубовський

Матусенько, голубонько моя Тетяна Строкач

Матусям уклонімось знов і знов Тетяна Строкач

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки Ольга Міцевська

Осінній сонет Степан Коханець

Покличте матір Віра Кушнір

Та, що дає життя Юрій Вавринюк