А коли промине все дочасне
З-під тесла розліталася стружка,
Свіже дерево пахло смолою.
У спіральку закручена смужка
Колихалася в такт з бородою.
У тесль вії всі в тирсі. Прилипли
Сорочки полотняні до спини,
Та, вказівки кидаючи хрипло,
Вперто вчив батько… Божого Сина.
— Тут тримай. Тут стругни. Там не треба!
Полуденна жара. Піт на носі...
Тайна приходу Господа з неба
Не розгадана людством ще й досі.
Від пелюшки вологої в яслах
До полотнищ в холодній гробниці —
Сина Людського доля нам ясна,
Сина Божого шлях — таємниця.
********************************
Хто ти, Господи? Боже, який Ти?
І малює уява портрети.
Але що у земних може вийти?
Часто тільки людські силуети.
Бо ж малюємо тим, що ми маєм.
В нас рельєфи, молекули, грами.
Пеленою від нас закриває
Гріх прадавній небес панорами!
Від сувоїв пергаментних в глеках
До недавно від преса видання
На полицях у бібліотеках —
Свідки тяги до Богопізнання.
*****************************
Рвуться душі, мов птахи у небо.
Вічність смертних пронизливо кличе.
Нас небачене манить до себе.
Нам невидиме дивиться в вічі.
Огортає у віри проміння,
Пише в зоряну ніч криптограми —
Про Творця сповіщає творіння!
Світ наповнений вщерть чудесами.
А коли промине все дочасне,
І Господь нас введе в досконале.
Ми побачим, здивовані, ясно,
Як туманно ми все уявляли.
В небесах відболить ностальгія,
В вічний дім приведе нас дорога.
В небесах наша збудеться мрія:
Ми в обличчя побачимо Бога.
Світлана Касянчик
Переглядів: 1706
