"Я не знаю, чи буде то пізнього вечора"
* * *
Я не знаю, чи буде то пізнього вечора,
Чи уранці, коли починає світати,
Ми відчуємо в дусі незвичне піднесення,
Мабуть, так, як в пташок, коли час відлітати.
Зазвучать небеса надзвичайними нотами;
Ще не чула земля, як звучить та сурма.
Все зупинить свій біг; метушні не буде з турботами:
Ось підведена риска — й майбутнього далі нема.
Складно то уявить, але знаю — так каже Писання:
Ми побачимо раптом багато незвичних людей.
Це померлих в Христі Бог підніме при сурмі останній;
Може, рідні до нас зайдуть в дім просто так, без дверей.
А ще знаю, що вмить в нас самих буде теж переміна:
В славнім тілі новім ми підем по повітрю стрічать
Жениха і Царя, в славі й величі Людського Сина,
Він на хмарах появиться — будем з Ним пробувать…
Є важливі події — їх звуть поворотні моменти
У житті цілих націй, країн, навіть материків.
Все в історії людства не матиме жодного сенсу
Вже опісля того, як відбудеться прихід Христів.
Хоч життя — то як шторм, то як стежка в густому тумані,
Та тримає Господь нас в могутній правиці Своїй;
І у час вечоровий, і в ранню пору, на світанні,
Не мені лиш одній вже вчувається звук неземний.
Це в бажаннях, в думках, на устах всіх Христових;
Цим себе підбадьорюєм, щоб в молитвах пильнувать.
І усіх на землі закликаємо: «Будьте готові!
Все утратить свій сенс, коли Бог забере благодать».
Як в пташок до відльоту, в мені надзвичайне піднесення:
«Повертайся, Ісусе! Жде Церква Твойого повернення…»
Ольга Лазарук
Переглядів: 1009
