Все від Бога

«Ми мужність виявимо в Бозі, — і Він потопче противників наших» (Пс.59:14)

Звикаємо потроху до війни…
Уже не страх в серцях, а більше втома,
Печаль, що кращі йдуть від нас сини,
Які не вернуться, мов журавлі, додому.

Хтось в горі цім підставив нам плече,
Подав свою нам щедру допомогу,
Когось це ні холодить, ні пече,
А хтось давно забув добра дорогу.

Вичікує ще дехто: «ну, а далі що?»,
З байдужістю за всім спостерігає,
Не проміняє він спокою ні на що,
Чужа біда нітрохи не торкає.

Хтось гострить і свої уже мечі,
Щоб ворогам таємно підсобити,
Нахабні ворохобники, рвачі,
Що прагнуть між собою світ ділити.

Як вистояти нам в цій боротьбі,
І де шукати захисту й підтримки?
Навалу зупинити, далебі,
Ми можемо лиш з правдою в обнімку.

Неправдою — на місці стоїмо,
Або рахуємо великі втрати.
Коли ж із Богом ми вперед йдемо,
Тоді нікому нас не подолати.

Коли дає Він сили і снаги
І мужністю Своєю наділяє,
То в паніці тікають вороги —
Всесильний попереду виступає.

Супроти Голіафа стали ми,
П’ять каменів лишень було у пращі,
Та Бог своїми захищав грудьми
І дав у руки зброю нам найкращу.

Це віра і надія, і любов,
Вони понад усе у світі цьому.
Там, де вони, там Божий є покров,
Але немає їх у серці злому.

Цією зброєю здолаємо усе,
Здобудемо жадану перемогу,
Вона нам справжню волю принесе,
Не забуваймо тільки — все від Бога.

Лідія Вудвуд

Переглядів: 297