Дві дороги
(Сонет)

Ввік до заслуги дві ведуть дороги,
І дві корони жизнь нам може дати:
Одна — трудиться і калічить ноги,
А друга — з вірою й молитвою страждати.

Щаслив муж і народ, якого воля
Судьби веде з одної та на другу,
І з поля праці до терпіння поля,
Щоб мовчки йшов через огні й наругу.

Аби ступав мов ніччю путник в полі,
З сльозою в оці та з надією в душі,
Що ще діждеться ранку світла й волі.

І нас, брати, отак веде рука судьби;
Йдучи з молитвою наперекір недолі,
Ідім до світла, щастя та любви.

Іван Франко


Разработка веб сайтов