Господи, дай нам любові

Я іду по життю, як по каменях, йду,
Не минаючи біль та тривогу,
Поєднавши в душі щастя мить і біду,
Все шукаю до Бога дорогу.

Давня віра, яка ще з дитинства жива,
Знову дзвоном церковним озветься.
І молитви Господньої віщі слова 
Притулю я до грішного серця.

З нас ніхто не святий, кожен має свій гріх.
Хоч вдягаємо маску на лиця.
Все частіше мені і за себе, і всіх 
Тихо хочеться стать й помолиться.

В час земних катастроф, зла й людських протиріч 
Не надійсь на удачу та силу.
І зринають слова, наче кредо сторіч:
— Боже, Боже, спаси і помилуй.

Вадим Крищенко


Разработка веб сайтов