Возлюбімо ближнього

Спасіння — у добрі, спасіння — у любові, 
І це стосується, напевно, нас усіх. 
Чого ж ми носимо у серці та у слові 
Отруту заздрості та злості вічний гріх? 
Нехай не топче нас неправди битий чобіт... 
Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє 
Душі признається, що у людській подобі 
Це сам Господь правицю подає.

Возлюбімо ближнього як самих себе — 
Хай це усвідомить той, хто з людей гребе. 
Возлюбімо ближнього — тихо, без прикрас: 
І любов Всевишнього теж зігріє нас. 
Возлюбімо ближнього з відчуттям тепла — 
Й певен, що поменшає в цьому світі зла 
І засвітить радістю небо голубе... 
Возлюбімо ближнього як самих себе.

У битві давнішній безчесності та правди, 
В куточку заховавшись, ти не стій, 
Бо люди просять помочі й поради, 
Для них потрібний щирий відгук твій. 
У вік жорстокості та перебитих істин 
Господню заповідь нам треба повторить 
І написать її на найвиднішім місці 
Як вищу мудрість двадцяти століть.

Возлюбімо ближнього як самих себе — 
Хай це усвідомить той, хто з людей гребе. 
Возлюбімо ближнього — тихо, без прикрас: 
І любов Всевишнього теж зігріє нас. 
Возлюбімо ближнього з відчуттям тепла —
Й певен, що поменшає в цьому світі зла 
І засвітить радістю небо голубе... 
Возлюбімо ближнього як самих себе.

Вадим Крищенко


Разработка веб сайтов